Методичні заходи

педагогічний тренінг для вчителів

Тема: «Педагогічний супровід розвитку учня у системі  

               компетентнісно орієнтованого підходу до навчання»

Мета: самопізнання учасників тренінгу з теми.

       

Обладнання: таблиці, схеми

План роботи

І етап. Ознайомлювально-підготовчий

Створення сприятливої, довірчої атмосфери для згуртування групи, заохочення до співпраці. Розподіл по групам.

1.1.Актуалізація теми  (5хв)

Згадаймо епізод з відомого голлівудського фільму «Один удома». Вся родина збирається у подорож. Головний герой, восьмирічний хлопчик Кевін, намагається звернутися до старшого брата — безрезультатно, під­ходить до сестри: «Допоможи мені скласти валізу». Дівчинка дивиться на нього зверхньо і дуже в'їдливо та зневажливо відзначає: «Кевін, ти той, про кого французи говорять "non-competent». І відразу стає зрозумі­лим, яке це серйозне звинувачення в очах цієї дівчини, який це суттєвий недолік. Справді, професійна некомпетентність для дорослої людини — це колосальний недолік, підстава для найсерйозніших претензій.

Але чи доречно говорити про компетентність дітей?

За якими ознаками можна охарактеризувати компетентність як педагогічне явище?

1.2. Оголошення теми і  мети тренінгу (2хв)

Тема  нашого сьогоднішнього  семінару   «Педагогічний супровід розвитку учня в системі      компетентнісно орієнтованого підходу до навчання»

У вітчизняній педагогічній літературі уживаються і поняття «ком­петенція» і поняття «компетент­ність» Наприклад, поруч зустрічаємо вжиті в однаковому смислі терміни «комунікативна, мовленнєва, мовна ком­петенція» і «формування життєвої і соціальної компетентності».

Тлумачний словник подає вельми схожі трактування цих загаль­них понять.

Компетенція —

1) добра обізнаність із чим-небудь; 2) коло повнова­жень якої-небудь організації, установи чи особи.

Компетентний —

1) який має достатні знання в якій-небудь галузі, який з чим-небудь добре обізнаний, тямущий; який ґрунтується на знанні, кваліфікований;

2) який має певні повноваження, повноправний, пов­новладний.

1.3 Гра «Асоціації» (4 хв)

Мета: визначити особисте ставлення вчителів до проблеми.

Хід гри: Учасникам гри дають завдання: «Назвіть 1—2 поняття, які спадають вам на думку, коли чуєте слово «компетенція». Усі названі асоціації записують на ватмані і обговорюють. Слід звернути увагу вчителів на те, що асоціації в усіх різні і найчастіше вони відображають особисте ставлення людини до проблеми, яка її хвилює. З'ясовують причини виникнення асоціацій.

1.4. Висновок

Компетенція — це сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), які є заданими до відповідного кола предметів і процесів та необхідними для якісної продуктивно дії по відношенню до них.

Компетентність — це володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності.

ІІ етап. Основний етап.

2.1. Бесіда.  Структура компетентності.

Європейські експерти пропонують таку внутрішню струк­туру компетентності:

•  знання;

•   пізнавальні навички;

•   практичні навички;

•   відношення;

•   емоції;

•   цінності та етика;

•   мотивація.

Формула  компетентності.

Компетентний спеціаліст, компетентна людина — це дуже гідна перс­пектива. Запропоновано формулу компетентності.

Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення.

По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотріб­ної, перевести у досвід власної діяльності.

По-друге, уміння використову­вати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином можна до­бути це знання, для якого знання який метод потрібний.

По-третє, адек­ватне оцінювання — себе, світу, свого місця в світі, конкретного, знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

Структура компетентності особистості.

Мотивація                       Функціональні вміння                       Соціалізація

           

Відзначаючи, що компетентність є складним утворенням, інтегро­ваним результатом навчання, більшість дослідників виділяють певні види чи напрямки компетентностей. Їх можна розбити на три групи.

1. Соціальні компетентності, що пов'язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості.

2. Мотиваційні компетентності, котрі пов'язані з внутрішньою мотива­цією, інтересами, індивідуальним вибором особистості.

3. Функціональні компетентності, які пов'язані з умінням оперувати науковими знаннями, фактичним матеріалом.

2.2. Робота в групах.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

Формування компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їх можли­вості — різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя, звісно, не існує.

Потенціал, наприклад, продуктивних методик та технологій є дуже високим і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення та­кого результату навчання як компетентність.

Продуктивне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя. «Продуктивні — означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуаль­ні, сформовані на належному рівні знання та уміння»  І. Підла­сий, підкреслюючи, що продуктом школи є людина, особистість, відзначає основні задачі, які підлягають реалізації:

•  створення умов для розвитку та самореалізації учнів;

•   задоволення запитів та потреб школяра;

•   засвоєння продуктивних знань, умінь;

•   розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;

•   виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві!

Група 1

Чим же має керуватися вчитель для  розв'язання задач формування компетентності у школярів?

1.    Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви фор­муєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.

2.    На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогодніш­ній активний учень — завтрашній активний член суспільства.

3.    Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знан­ням.

4.    Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами на­вчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

5.    Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб на­вчити мислити причинно: розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розвивального навчання.

Група 2

Чим же має керуватися вчитель для  розв'язання задач формування компетентності у школярів?

1.    Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто засто­совує на практиці.

2.    Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.

3.    Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнаваль­ні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.

4.    Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слід­кувати за способом та формою висловлення думки учнів.

5.    Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

Група 3

Чим же має керуватися вчитель для  розв'язання задач формування компетентності у школярів?

1.    Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.

2.    Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у ви­гляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних стру­ктурах.

3.    У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й пока­зати учням.

4.    У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однако­вим рівнем.

5.    Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

Група 4

Чим же має керуватися вчитель для  розв'язання задач формування компетентності у школярів?

1.    Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого пред­мета.

2.    Заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайомити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів.

3.    Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.

4.    Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

ПРОДУКТИВНІ МЕТОДИКИ  НАВЧАННЯ

Ми неодноразово могли простежити зв'язок між положеннями ос­вітянських документів щодо формування компетентностей учнів з генеральними аспектами технології продуктивного навчання. Доцільно спів­віднести можливості продуктивного навчання із специфікою кожної окремої групи компетентностей.

----------------------------------------

Групи компетентностей

Соціальна

•  Вміння робити вибір;

•  вміння приймати рішення;

•  вміння брати від­повідальність;

•  вміння безконф­ліктно співісну­вати

Можливості продуктивного навчання

Забезпечення власної активності учня (асtіvіtу — діяльність).

Стимулювання пізнавальної активності учнів.

Опора на діяльність учня.

Забезпечення співробітництва.

Здійснення роботи в команді.

Орієнтація на конкретний продукт.

Забезпечення мотивації діяльності (те, що я роблю, є ко­рисним).

Усвідомлення власного внеску у спільну роботу.

Розв'язання проблем.

Пошук шляхів реалізації проекту.

Встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

Формування адекватної оцінки й самооцінки.

Вміння використовувати власний досвід.

Адаптація до змін.

Розвиток здібностей та обдарованості учнів та підвищен­ня через це їх соціального статусу

----------------------------------------

Групи компетентностей

Полікультурна

• Оволодіння до­сягненнями куль­тури;

• Розуміння ін­ших людей, їх ін­дивідуальності, їх відмінностей за національни­ми, культурними релігійними та іншими ознаками

Можливості продуктивного навчання

Розробка проектів культурологічної спрямованості.

Забезпечення розширення кругозору та підвищення куль­турного рівня учнів.

Здійснення роботи в команді, забезпечення взаємодії учнів.

Усвідомлення ролі й впливу предмета на розвиток культури.

Оцінювання творів літератури та мистецтва.

Визначення ставлення до власної діяльності та діяльності інших людей.

Повага до чужої праці.

Вплив освітнього середовища на розвиток учнів.

Співвіднесення об'єкта навчання з власним досвідом. Формування загальнолюдських цінностей.

----------------------------------------

Групи компетентностей

Продуктивної твор­чої діяльності

Готовність та потре­ба у творчості

Можливості продуктивного навчання

Вміння побачити та сформулювати проблему.

Вміння знаходити нові рішення.

Вміння діяти в нестандартних ситуаціях.

Активізація творчих здібностей учнів.

Реалізація творчого потенціалу учнів

----------------------------------------

Групи компетентностей

Комунікативна

Вміння спілкувати­ся усно, писемно, рідною та іноземними мовами

Можливості продуктивного навчання

Обговорення проблем.

Формування власної точки зору.

Вміння доводити власну позицію.

Розвиток культури мовлення.

Вміння презентувати свій продукт.

Можливість для безпосереднього спілкування.

Адекватне ставлення до критики.

Стимулювання критичного ставлення до себе.

Вміння адаптуватися в мовному середовищі.

----------------------------------------

Групи компетентностей

Інформаційна

Вміння добувати, опрацьовувати та використовувати ін формацію з різних джерел

Можливості продуктивного навчання

Використання різних джерел інформації.

Вміння класифікувати документи.

Вміння користуватися новими інформаційними техно­логіями.

Вміння переробляти інформацію для отримання певно­го продукту.

Аналіз та критичне ставлення до інформації.

Самостійне опрацювання інформації.

Розуміння та усвідомлення інформації.

Залучення власного досвіду.

----------------------------------------

Групи компетентностей

Саморозвитку й са­моосвіти

Готовність та потре­ба навчатися протя­гом усього життя

Можливості продуктивного навчання

Узагальнення власних знань.

Організація власних прийомів навчання.

Організація самоосвітньої діяльності.

Постійне удосконалення.

Мотивація саморозвитку.

Залучення та збагачення власного досвіду.

Підтримка пізнавального інтересу.

Потреба в нових знаннях.

Визначення перспективи діяльності.

Співвіднесення теоретичних знань з практикою

ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ СФОРМОВАНОСТІ ОСНОВНИХ ГРУП КОМПЕТЕНТНОСТЕИ УЧНІВ

Організація педагогічного процесу на засадах компетентнісно орієн­тованого підходу до навчання неможлива без визначення провідних при­нципів оцінювання рівня сформованості компетентності учнів. Серед най­більш суттєвих слід виокремити такі:

• значущість. Оцінюванню мають підлягати лише найбільш значущі пе­редбачені результати навчання та діяльності учнів;

• адекватність. Цей принцип означає, що оцінка має бути адекватною цілям та результатам навчання, що знання та вміння учнів мають не­формальний, практичний характер; діти готові їх застосувати в житті. Крім того, оцінювання має відбуватися в динаміці;

• об'єктивність. її можна досягти, зокрема, добором дуже точних та кон­кретних критеріїв оцінки;

•  інтегрованість. Оцінювання має бути інтегрованим у процес навчан­ня, стати його невід'ємною складовою. Не є справедливим оцінюван­ня того, чому учитель не навчив учнів. Дуже важливо, щоб оцінюван­ня та оцінка мали виховний характер та сприяли оптимізації процесу навчання;

• відкритість. Оцінювання має бути відкритим, його критерії та страте­гія повинні бути відомими учням заздалегідь. Відкритість також пе­редбачає залучення до розробки критеріїв та способів оцінювання са­мих учнів, як і можливість оцінювання ними власної діяльності. Ви­користання цього принципу зробить оцінювання більш об'єктивним та справедливим;

• зрозумілість. Форми оцінювання, цілі та процес оцінювання мають бути простими та зрозумілими учням, доступними та зручними у ви­користанні. Оцінювання має стимулювати навчальну діяльність та со­ціальну активність учнів, даючи можливість не тільки контролювати, але й навчати .

ІІІ етап. Заключний етап

Висновок:

1.    Продуктивні методики та технології дійсно мають суттєвий потенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов'язати з формуванням; основних груп компетентностей учнівів, завданням, яке по праву визнаєть­ся найвідповідальнішим у роботі вчителя, бо торкаєтьсяся життєвих умінь учнів, їх пристосованості до життя і, зрештою, їх долі.

2.     Оцінка потрібна також для підбиття підсумків того чи іншого етапу формування ключових компетентностей. При цьому слід усвідом­лювати, що формування компетентностей може відбуватися не тільки в межах проектної діяльності, але й у процесі традиційного навчання, зміст якого однозначноно буде змінюватись під впливом завдань, що виявляють ступінь сформованості компетентностей.

3.    Проблема оцінювання сформованості основних груп компетентнос­тей належить до найменшш розроблених та найбільш серйозних проблем, пов'язаних з упровадженням компетентісного підходу, адже наша сис­тема навчання мала прецеденти тільки предметного оцінювання. В уся­кому разі її розв'язання має бути централізованим, а критерії оцінюван­ня сформованості основних груп компетентностей — такими ж офіцій­ними, як уже давно відомі «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів...».