Метою моєї роботи є
-
створення оптимальних
умов для розвитку творчих здібностей дитини на уроках словесності;
-
створення атмосфери
співробітництва, взаємодії вчителя та учня;
-
Розвиток соціальної
та громадянської компетентності дитини.
Провідна ідея
досвіду полягає у виробленні певної сукупності технологій навчання української
словесності, що сприяють розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь і
навичок та інших інтелектуальних чинників у сучасних школярів.
За інноваційним потенціалом досвід носить комбінаторний характер, так як передбачає конструктивні поєднання, інтеграцію сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток творчої особистості. Це дозволяє мені, як вчителю творчо інтерпретувати різні підходи до організації навчально-виховного процесу, а не заглиблюватися в суть тільки однієї технології.
Моя науково – методична діяльність поєднує в собі роботу у шкільній творчій групі, методоб´єднанні вчителів гуманітарного циклу, самоосвіту, роботу над педагогічною проблемою, опанування комп’ютерними технологіями.
Протягом останніх п’яти років працюю над даною проблемою. Переконана, що у наш час успішна участь особистості в суспільних процесах, задоволення власних практичних потреб значною мірою залежить від здатності до ефективної комунікації. Саме через пізнання і спілкування людина так чи інакше впливає на дійсність, змінює її, реалізує свої творчі можливості в усіх сферах життя. Ідея розвитку мовленнєво – комунікативних умінь учнів – фундаментальна для методики навчання української мови та літератури, адже шкільна мовно – літературна освіта має не тільки давати знання, формувати вміння й навички, а й забезпечувати належний рівень комунікативної компетенції та творчого розвитку учнів.
Формування таких комунікативних умінь, як
_ уміння користуватися різними видами читання;
- уміння вести діалог з дотриманням вимог мовленнєвого етикету;
- уміння усно і письмово відтворювати висловлювання;
- уміння створювати тексти у певній композиційній формі є одним із аспектів розвитку творчої мовної особистості, яка виявляє високий рівень комунікативної компетенції.
У своїй роботі я обираю модель уроку, яка включає три компоненти:
- активізація (очікування, окреслення мети);
- усвідомлення (змістово-пошукова діяльність, адаптивно- перетворювальна діяльність);
- рефлексія (системно – узагальнювальна діяльність).
Для досягнення ефективності такого уроку застосовую оптимальні інтерактивні технології, які б розвивали креативні якості учня: фантазію, ініціативу, непересічність, здатність не лише мати власну точку зору, а й аргументовано, виважено обстоювати її.
На етапі активізації використовую:
- ігрові прийоми (наприклад, «Пароль» - своєрідна перепустка на урок. Учні повинні розказати правило з вивченої раніше теми або з теорії літератури. Таким «паролем» починається кожен урок, тому проблема з теоретичними знаннями зникає сама собою);
- прийом відновлення порушеної послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту художнього твору, так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи літературного героя);
- літературні диктанти, вікторини «Так чи ні», «Найуважніший читач» (як на перевірку знання тексту, так і на уміння помічати деталі, мислити логічно);
- «Хвилинки мудрості»( пояснення або вибір епіграфу уроку).
На етапі усвідомлення, звичайно ж, головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і саме цій роботі мають бути підпорядковані всі елементи уроку. Залежно від віку учнів варіюю види і прийоми роботи:
- переказ «ланцюжком»;
- читання у ролях;
- формулювання запитань літературному герою (письменнику);
- переказ від імені…(скажімо, від імені «трояндової сукні», яку продавала вчителька Наталя Миколаївна (Г.Тютюнник «Климко»));
- читання з передбаченням (важливо – щоб текст був незнайомим);
- «Гронування», «Вільне письмо»(під час характеристики герої творів);
- використовуючи малюнки («кадри») учнів, створюємо «фільм» , розмістивши малюнки у певній послідовності, підібравши до них відповідні рядки з твору.
Увагу учнів намагаюся зосередити на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією метою використовую, окрім наведених вище, такі види роботи:
- «мозковий штурм»;
- «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших точок зору на проблему, обстоювання або зміна позиції після обговорення);
- «дошка запитань»( учні прикріплюють на дошці свої запитання до письменника, своїх однокласників, до учителя. Відповіді дають самостійно, обираючи собі запитання.)
- проблемні запитання;
- прийом «А якби…» («А якби Соломія залишилася жива…» (М.Коцюбинський «Дорогою ціною»));
- «діаграма Вена» (використовуємо під час визначення спільних і відмінних рис літературних героїв).
На етапі рефлексії найчастіше пропоную:
- створити сенкан(«синквейн», «сенкен»);
- закінчити речення: «Сьогодні на уроці я зрозумів…», «Після уроку я обов’язково…», «Образ… допоміг мені усвідомити…»;
- поставити запитання письменнику або герою (як варіант – написати листа).
На уроках української мови використовую ситуативні завдання, що сприяють розвитку в учнів уміння співвідносити зміст і форму своїх висловлювань з мовленнєвою ситуацією. А саме:
- дати відповідь на питання, сформульовані щодо певної ситуації;
- вибрати із запропонованих варіантів правильне рішення;
- прокоментувати дії в умовах конкретної ситуації.
Крім ситуативних вправ, рекомендую учням завдання з редагуванням, конструюванням:
- замінити слово фразеологізмом (або навпаки);
- відредагувати текст, уникаючи тавтології окремих членів речення (це завдання найбільш доречно використовувати під час вивчення головних і другорядних членів речення;
- прочитати запропонований учителем текст, замінивши недоречно вжиті слова;
- закінчити речення, завершивши висловлену думку;
- відредагувати неправильно побудовані речення;
- створити речення за даним початковим словом ;
- замінити в тексті одні мовні одиниці іншими, враховуючи стиль тексту;
- вставити найвдаліші, на думку учнів, порівняння;
-- дібрати по кілька синонімів до запропонованих слів.
Опрацьовуючи теми курсу, добираю завдання, які сприяють удосконаленню мовлення учнів, пропоную дітям усні творчі вправи комунікативного характеру. Такі вправи сприяють розвитку мислення й мовлення, готують до контрольних усних переказів і творів, формують вміння імпровізувати, привчають контролювати зв'язність і правильність мовлення. Із задоволенням учні:
- вигадують розповіді на основі якогось прислів'я, певної теми з використанням вивчених частин мови;
- придумують твори-мініатюри, використовуючи запропоновані фразеологізми;
- описують запропонований предмет чи тварину у різних стилях;
- будують розповідь на самостійно обрану тему, використовуючи слова, запропоновані вчителем;
- складають оповідання за початком або з обрамленням.
Пропоновані вправи допомагають розвивати комунікативно-мовленнєві уміння, навички самоконтролю. Саме такі завдання не тільки навчають, розвивають творчі здібності й комунікативну компетентність учнів, але й виховують.
Переконана, що використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, спосіб зробити дитину розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібності та обдарування .
Домашні завдання після моїх уроків зазвичай різнорівневі, тобто кожен учень може обрати той вид роботи, який йому під силу. Часто серед кількох домашніх завдань на вибір є творча робота. Коментування, пояснення домашнього завдання – правило, яке ніколи не порушую.
Широкі можливості у розвитку творчих та комунікативних здібностей учнів надають комп'ютерні технології, які використовую на уроках. Це розроблені власноруч мультимедійні презентації, тестові завдання для перевірки знань з вивченої теми. Урок з презентацією, як доводить практика, дає можливість комбінувати в одному занятті неймовірну кількість цікавих завдань, залучаючи все більшу й більшу кількість учнів до процесу пізнання. А зібрані мною аудіозаписи програмових творів, виконані професійними акторами – читцями, не раз робили звичайний урок літератури неймовірно цікавим та емоційним.
Постійно поглиблюю свої знання, опрацьовую додаткову літературу, привчаю до цього і своїх учнів.
Ретельно готуюсь до кожного уроку, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми.
Новий матеріал з мови я подаю дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід і т.п. Починаючи вивчення теми, ми з учнями індивідуально, в групах чи фронтально обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потім засвоюємо шляхом неодноразового повторення, добираємо приклади.
Треба зауважити, що учні самі оцінюють ефективність опорних схем, адже "так цікавіше, зрозуміліше і легше". Часто спонукаю дітей до самостійного складання зорових опор. При цьому оцінюю оригінальність підходу. Звичайно, для цього учні мають бути підготовлені.
Етапи підготовчої роботи по складанню зорових опор:
1. Пояснюю матеріал, ілюструю прикладами і паралельно складаю схему–опору на дошці. При цьому не припиняється живий діалог з учнями, які допомагають підібрати приклади, вносять пропозиції щодо правильної побудови опори.
2. Аналізований навчальний матеріал представляю у вигляді схеми-опори, зумисне пропускаючи деякі її складові частини. Учні повинні "відновити" схему, користуючись правилом у підручнику.
3. Не пояснюю матеріал, лише записую на дошці низку прикладів, що ілюструють правило. Завдання учнів – "перетворити" текст правила в опорну схему, дібрати приклади для ілюстрації теоретичних положень з довідки на дошці.
4. Вдома за власноруч складеною схемою учні готують усне лінгвістичне повідомлення, добирають приклади.
5. Учні отримують випереджувальне завдання: самостійно скласти зорову схему-опору до теми, яка буде вивчатися. На уроці декілька учнів презентують свою роботу, виступаючи у ролі вчителя, пояснюють новий матеріал. Оцінюється не тільки правильна, а й оригінальна подача нової теми.
Як бачимо, поступово учні привчаються до роботи з підручником, іншими джерелами, адже останній етап передбачає саме творчий підхід.
Систему уроків тренувальних вправ логічно наситити інтерактивними вправами. Інтерактивні форми роботи сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, співпраці з іншими учнями. Учням подобається робота в групах, кожна з яких колективно виконує конкретне навчальне завдання – однакове для всіх груп чи різне. При цьому можна передбачити не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. На уроках виконання тренувальних вправ кожна група одержує блок з 4-5 вправ різної складності. Вчитель надає консультації. Учні, у рамках своєї групи, виконують взаємоперевірку та знайомлять з результатами роботи весь клас.
Організована таким чином робота сприяє підвищенню навчальної активності школярів, усуває їхню природну скутість ( запитати у свого товариша значно простіше, ніж у вчителя), дає змогу кожному учневі засвоювати навчальний матеріал у природному йому темпі, а також є дієвим засобом у посиленні індивідуалізації навчання.
Використовую прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри. Використання інтерактивних технологій - це засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.
Застосування інноваційних форм роботи, на мою думку, дає мені змогу успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього визначила такий алгоритм:
-
визначити рівень
підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої
технології;
-
провести достатню
попередню підготовку;
-
забезпечити
послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;
- дати учням інструктивні матеріали.
Часто використовую різні форми роботи в парах: "Взаємоінтерв'ю", " Ти мені – я тобі", " Взаємоперевірка".
Дієвим є використання різноманітних форм і методів роботи на уроці: кросворди, ребуси, загадки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр( особливо учні полюбляють писати твори-перевтілення типу" Я – шкільна дошка", " Я – квітка у полі", " Я – промінчик сонця"та ін.)
Велику увагу приділяю організаційному моменту. Організаційний етап
кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та
доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку та
психологічний настрій учнів на роботу. У своїй педагогічній практиці
нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для
ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку.
На уроках застосовую такі стратегії, як: "Мікрофон", "Незакінчені
речення", "Мозковий штурм", "Метод ПРЕС", Дерево рішень" та ін.
Найбільше учням подобається сенкан.
На уроці шляхом інтеграції вказаних вище технологій прагну розвивати
критичне мислення учнів.
Орієнтація на критичне мислення передбачає передовсім повне
несприйняття будь-якої думки або оцінки «на віру»: кожен учень, не
беручи до уваги жодних авторитетів, має сформувати власну думку про
явище в контексті навчальної програми.
Необхідно врахувати й те, що критичне мислення завжди діалогічне,
тобто передбачає дискусії передовсім між тими, хто навчається. У процесі обговорення висуваються критерії мислення, ідентифікуються
й обговорюються життєві контексти, а мисленнєвий процес у цілому
піддається оцінюванню. Під час бесід немає правильних (неправильних)
відповідей, є різні позиції, різні точки зору. Відбувається своєрідний обмін
знаннями, колективний відбір змісту. Але завдання учителя - переконати
учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання.
Серед багатьох методів роботи , які стимулюють інтерес учнів до нових
знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і
застосування їх у конкретній діяльності, застосовую метод проектів.
В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає
високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від
традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм
роботи. Учні усвідомлюють велику відповідальність. Вони свідомі дуже
важливої умови: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим
учасникам було цікаво щоразу шукати нову форму, уникаючи готових,
заздалегідь спрацьованих кліше.
Теми для проектів, що виконували мої учні, обиралися ними виключно
за бажанням. Тобто опрацьовувався матеріал, який викликав в учнів
зацікавлення. Наприклад, учні 6 класу працювали над проектом
„Леся Українка – геніальна поетеса”. Діти оформлюють результати роботи
у вигляді доповідей, публікацій, буклетів, презентацій.До того ж, часто
використовую власні презентації на уроках мови та літератури. Це
викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу,
унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей. Мною створена
низка інформаційних презентацій вчителя до різних тем з української мови
та літератури.
Отже, у процесі своєї роботи я переконалася, що лише вдала
інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно
орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку
критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а
значить, і формувати компетентну і творчу особистість учня.
